Вечеря

За аркою не було підлоги. Була вода. Не озеро й не калюжа: чорна гладінь завглибшки по гомілку, така нерухома, що Яо спершу прийняв її за лак. Ляньї кинула в неї кісточку від сливи. Пішли кола, повільні, масляні, дійшли до стін, і вода знову стала склом. Склепіння в ній не…