Глуха ділянка

Дай Мянь дивився на постать на східцях так, як дивляться на дошку, на якій колись писали щось важливе. — Він завжди стоїть так, — сказав він. Голос ще не слухався: слова виходили по одному, важкі, як цегла з печі. — Руки порожні. Показує. Я бачив це в Долині. Давно. Три роки…