Комора списаного

Хоу Тан дозволив і цього разу, але з таким обличчям, ніби підписував вирок самому собі. Він стояв біля воріт Лазарету в сірому халаті, з накидкою під пахвою й говорив рівно, без нажиму, як говорять про справи, щодо яких уже все сказано. — Година там. Година назад. Між ними…